Андрій  Куляба

РІДНІЙ   ШКОЛІ

Летять  літа,  як  птахи  в  вирій

А  пам’ять  меркне  і  згасає

Не  кожен  день  буденний,  сірий

Вона  нащадкам  залишає.

Та,  вірю,  в  кожної  людини

Є  дні  великі,  незабутні.

До  них  я  в  спогадах  полину,

Вони  зі  мною  й  днесь  присутні.

То  дні  й  дитинства  весняного,

То  школа  рідна,  наче  мати,

Що  вчить  і  доброго,  й  святого,

Як  батька  й  неню  шанувати…

І  як   любити  Україну,

Той  зелен  сад  і  степ  широкий.

І  ясний  день  і  в  чорну  днину

Їх  в  пам’яті  носить  глибокій.

Тож  нині  вже  на  років  схилі

Прийшов  я  Школі  поклонитись

У  спогади  поринуть  милі,

З  криниці  чистої  напитись.

Прийми  уклін  мій,  рідна  нене,

Колиско  щастя  молодого,

Що  пестувала  в  наших  генах

Любов  до  рідного,  святого.

Листопад   2004 р. 

Андрій  Куляба

ПРОЩАЙ,  ШКОЛО.

(Пісня. Присвячую  рідній  школі.)

 Буяє  травень – молодик,

 Нас  вабить  барвами  своїми,

 Хоч  у  душі  зажури   крик

 І  у  чеканні  чогось  всі  ми.

В  безжур’ї  пропливли  літа,

У  рідній  школі  між  своїми,

Та  грянула  хвилина  та,

Коли  розтанемося  з  ними.

 Останній  дзвоник  задзвенить

 І  сповістить  нам  у  тривозі

 Оту  прощально – ніжну  мить,

 Що  на  незвіданій  дорозі.

Приспів:    Прощай  же,  школо,  рідний  дім:

Дитинство,  юнь  тут  пролетіли

Й  надовго-довго  нам  усім

У  серці  вогник  запалили.

Гори, гори  святий  вогонь,

Палай  у  серці  щохвилини.

Ми  тут  із  вчительських  долонь

Пили  любов  до  України.

О  Боже,  Діво  Пресвята,

Ми  щиро  Вас  усі  благаєм:

Щоб  Ваші  ласка  й  доброта

Завжди  витали  в  нашім  краї.

 Травень  2005 р.